Вовчок соняшниковий: чому він став невидимим ворогом №1 в Україні?

Автор – Федір Бобрун, агроном компанії Агро Піонер

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) – це одна з найскладніших і найнебезпечніших проблем у сучасному вирощуванні соняшнику. Його часто недооцінюють, тому що він не виглядає як класичний бур’ян чи хвороба. Насправді це рослина-паразит, яка не має зеленого листя, не здатна до фотосинтезу і повністю живиться за рахунок іншої рослини – переважно соняшнику.

Вовчок прикріплюється до кореня соняшнику спеціальним органом – гаусторієм (це свого роду «присоска», через яку паразит забирає воду і поживні речовини).

Для культури це означає:

• дефіцит живлення;
• пригнічення фотосинтезу;
• слабку кореневу систему;
• погане наливання насіння;
• загальне зниження врожайності.

Часто фермер списує слабкий розвиток культури на посуху чи нестачу добрив, а насправді причина – Orobanche cumana.

І головна небезпека вовчка полягає в тому, що шкода починається під землею задовго до появи симптомів: коли паразита вже видно в полі – частина врожаю фактично втрачена.

За останні роки ситуація в Україні суттєво загострилася: через зміну клімату площі ураження вовчком зросли в рази, і сьогодні його фіксують не лише в традиційних зонах півдня та сходу, а й у центральних, західних та частково північних регіонах. У деяких господарствах втрати врожайності можуть досягати 30–70%, а іноді й більше.

Історія появи та поширення паразита

Перші згадки про вовчок соняшниковий датуються ще XIX століттям (близько 1880-х років). Тоді була відома лише раса А. З часом селекціонери створювали стійкі гібриди, але паразит швидко адаптувався до нових умов, утворюючи нові раси: B, C, D, E, F, G, а зараз вже говорять про расу H та наступні.

Важливо зазначити, що вовчок не завжди «любив» соняшник. Спочатку цей паразит жив на дикорослих видах полину (Artemisia). Коли в середині XIX століття соняшник почали масово вирощувати як олійну культуру (особливо на території сучасної України та півдня Молдови), паразит перебрався на нову культуру, яка виявилася ідеальним господарем.

Сьогодні вовчок щороку вражає 8 мільйонів гектарів соняшнику у світі: дуже критична ситуація спостерігається в країнах Чорноморського басейну (Україна, Болгарія, Туреччина, Румунія), а також в Іспанії та Китаї. Проте найбільш агресивні популяції сформувалися саме в регіонах інтенсивного вирощування цієї культури, зокрема в Україні.

Основні фактори поширення вовчка:

1. Скорочення сівозміни – повернення соняшнику на те саме поле раніше ніж через 7-8 років створює ідеальний полігон для відбору найбільш агресивних насінин.
2. Генетичний тиск – використання одного і того ж стійкого гібрида кілька років поспіль змушує вовчок швидко еволюціонувати, щоб обійти цей конкретний захист.
3. Засмічена техніка – комбайн, який переїхав із зараженого поля на чисте, може перевезти мільйони насінин у залишках ґрунту та пилу.

Фактично сьогодні вовчок соняшниковий – це вже не локальна проблема окремих господарств, а виклик для всієї технології вирощування соняшнику. Там, де порушується сівозміна і повторюються ті самі гібриди, паразит з’являється рано чи пізно. 

Щоб ефективно протидіяти вовчку, важливо не лише розуміти причини його поширення, а й добре знати біологію самого паразита – як він проростає, коли найбільш небезпечний і які умови сприяють його розвитку. Саме це і визначає стратегію боротьби на практиці.

Як розмножується вовчок і чому його так важко позбутися

Одна рослина вовчка здатна сформувати до 500 тисяч насінин. Це насіння дуже дрібне (майже як пил), легко переноситься вітром, прилипає до техніки, одягу, насіння культур і може зберігатися в ґрунті до 20 років.

Цікаво, що насіння вовчка реагує на спеціальні речовини, які виділяють корені рослин-господарів. Без цього сигналу воно просто лежить у ґрунті і не витрачає дарма енергію на проростання в пустоту. Коли вовчок чує запах своєї жертви через стриголактони, він миттєво «прокидається» і починає свою стрімку атаку.

Життєвий цикл паразита виглядає наступним чином:

1. Насіння вовчка знаходиться в ґрунті на глибині до 20 см.
2. Корінь соняшнику виділяє стимулятори проростання.
3. Насіння проростає тонкою ниткою-паростком.
4. Паросток прикріплюється до кореня.
5. Формується потовщення – точка живлення паразита.
6. Через 6–8 тижнів над землею з’являється квітконос, але в цій фазі паразит уже активно виснажує культуру.

Ще одна проблема Orobanche cumana – паразит дуже швидко мутує, з’являються нові агресивні форми приблизно кожні 4–5 років. Через це селекція соняшнику постійно наздоганяє вовчок, але повністю випередити його поки не вдається.

Тому вовчок став масовою проблемою в наш час через інтенсивне вирощування соняшнику без повноцінної сівозміни. Коли соняшник сіють через 1–2 роки, або навіть щороку, в ґрунті накопичується величезний запас насіння вовчка. Це призводить до різкого росту зараження, появи нових рас та втрати ефективності навіть стійких гібридів.

Як боротися з вовчком – комплексна стратегія захисту

Перемогти вовчок одним лише «диво-препаратом» неможливо. Сучасна агрономія пропонує три основні лінії оборони, які найкраще працюють у поєднанні.

1. Генетичний захист – вибір стійкого гібриду

Це перший і найпростіший крок. Селекціонери створюють гібриди соняшника, які мають вроджений імунітет до певних рас (наприклад, стійкість до рас A–G+ або навіть H).

Основний плюс цього методу – він не потребує додаткових витрат на гербіциди.

Мінус: паразит швидко мутує. Якщо ви посієте гібрид зі стійкістю до раси G+ на полі, де вже з’явилася раса H, захист не спрацює.

Для господарств, які стикаються з агресивними расами паразита, ми підібрали гібриди, що поєднують високий потенціал врожайності та надійний захист (до раси G+ включно):

• Авалон (NS 6046), Євросем: справжній еталон стійкості. Гібрид сербської селекції, який витримує 7+ рас вовчка. Відрізняється стабільністю та високим вмістом олії, ідеально підходить для зон з високим ризиком зараження.
• НС Х 8005, Agro Seme: новинка з потужним стартовим ростом. Має генетичний імунітет до рас A–G+, що дозволяє вирощувати його на «проблемних» полях без втрати врожайності.
• Старк (NS 8004), Євросем: гібрид, створений для екстремальних умов. Окрім стійкості до 7+ рас вовчка, він має надзвичайну посухостійкість. Це надійний вибір для Півдня та Сходу України.
• Тор (НС 7749), Євросем: ранньостиглий та пластичний гібрид. Забезпечує стабільний результат завдяки стійкості до вовчка та здатності адаптуватися до різних типів ґрунтів.
• Фолк, ВНІС: інтенсивний гібрид української селекції. Поєднує в собі стійкість до 7 рас паразита та високу толерантність до основних хвороб соняшнику, що робить його універсальним рішенням для багатьох регіонів.

2. Хімічний контроль – технології Clearfield та Clearfield Plus

Технології базуються на використанні гербіцидів класу імідазолінонів (суміш імазапіру та імазамоксу). Їхня унікальність полягає у створенні «подвійного бар’єру» для паразита, завдяки:

• внутрішньому захисту: стійкий до ІМІ-гібрид вбирає препарат і транспортує його до коріння. Як тільки вовчок намагається прикріпитися до рослини-господаря, він отримує летальну дозу діючих речовин і гине.
• зовнішньому грунтовому екрану: гербіцид фіксується у верхньому шарі ґрунту. Коли мікроскопічна нитка вовчка проростає і рухається крізь цей шар, вона вбирає отруту ще до того, як торкнеться кореня культури.

Такий підхід дозволяє знищити вовчок на стадії проростка, глибоко під землею. Паразит гине, не встигнувши виснажити соняшник та, що найважливіше, не даючи шансу сформувати нове насіння для майбутніх сезонів. Це один із найбільш ефективних сучасних інструментів контролю вовчка на ранніх стадіях.

Більше про технологію Clearfield (Чисте Поле) можна прочитати в нашій статті.  

3. Агротехнічні методи

Якщо ми не можемо знищити насіння хімічно, ми можемо змусити його загинути природним шляхом.

Завдяки:

1. Сівозміні (7-8 років) – насіння вовчка поступово втрачає схожість, якщо поруч немає соняшнику.
2. Культурам-пасткам – такі культури, як кукурудза, соя, льон, просо та суданська трава, виділяють стриголактони («запах жертви»). Вовчок прокидається, проростає, але не може прикріпитися до цих культур і гине від голоду. Це називається «провокаційним проростанням». Однак цей метод працює лише при системному використанні і не дає миттєвого ефекту.
3. Глибокій оранці – оскільки насіння вовчка найкраще проростає з глибини до 15 см, перевертання пласта на 30 см і більше може захоронити паразита, де він не почує коріння соняшнику. Однак, після такої оранки не можна проводити глибокий обробіток наступні кілька років. Якщо наступного року знову зорати глибоко, насіння вовчка, що «спало» на глибині, повернеться у верхній шар і знову стане активним.

4. Фітосанітарна гігієна

Це база, про яку часто забувають. Потрібно проводити обов’язкове чищення комбайнів та техніки після роботи на заражених полях. А також використовувати лише сертифіковане насіння (вовчок може подорожувати як домішка в посівному матеріалі).

Найкращий результат в боротьбі з вовчоком дає поєднання методів. Наприклад: використання технології Clearfield на полях з високим інфекційним фоном та обов'язкове введення в сівозміну кукурудзи чи суданської трави, які є лідерами за ефективністю провокації.

Що обрати аграрію?

У боротьбі з вовчком немає універсальної «таблетки», але є правильний алгоритм. Оскільки паразит уже давно перетнув межі південного Степу і активно атакує поля Центральної та Західної України, підхід «посію будь-що, бо тут вовчка ніколи не було» більше не працює.

Для полів, де вовчок лише з’являється (поодинокі екземпляри), критично важливо використовувати міцну генетику з запасом стійкості (раси G+ та H).

Для регіонів із високим інфекційним фоном – безальтернативно працюють імідазолінони (технології Clearfield / Clearfield Plus) у поєднанні з провокаційними посівами.

Головне, не дати паразиту висіяти нове насіння. Пам’ятайте: одна рослина, яку ви пропустили цього року, – це пів мільйона нових насінин у ґрунті. Кожна знищена під землею точка росту вовчка сьогодні – це збереження прибутку в наступних сезонах. Будьте пильними, не ігноруйте загрозу, обирайте перевірену генетику та захищайте свій врожай розумно!