Як вибрати протруйник для озимої пшениці

Протруювання насіння – один із перших етапів захисту озимої пшениці. Його завдання не просто нанести препарат на зерно, а захистити насіння, проростки та молоді сходи від тих хвороб і шкідників, які становлять реальну загрозу на конкретному полі.

У статті розберемо, від яких хвороб і шкідників потрібно захищати озиму пшеницю, як на вибір впливають попередник та умови сівби, які діючі речовини й препарати можна розглядати в різних ситуаціях. Також пояснимо різницю між фунгіцидними, інсектицидними та комбінованими протруйниками, розглянемо правила їх сумісного використання, підготовку насіння, налаштування обладнання та типові помилки під час обробки. Це допоможе підібрати протруйник для пшениці під умови конкретного поля та правильно використати його перед сівбою.

Які завдання вирішує протруювання насіння озимої пшениці

Протруювання захищає зернівку та молоду рослину в період, коли вона найбільш вразлива. Від моменту висіву до появи сходів насіння контактує з ґрунтом, рослинними рештками та збудниками хвороб. Якщо проростання затягується через холод, нестачу вологи або надмірне зволоження, ризик ураження стає вищим.

Передпосівна обробка може виконувати декілька завдань:

• знищувати інфекцію на поверхні насінини;
• контролювати збудників, які містяться всередині зернівки;
• захищати насіння від загнивання в ґрунті;
• стримувати розвиток кореневих гнилей на початкових етапах;
• захищати проростки та молоді сходи;
• зменшувати пошкодження ґрунтовими й ранньоосінніми шкідниками, якщо до складу препарату входить інсектицидна діюча речовина.

Спектр захисту залежить від складу. Не кожен фунгіцидний компонент однаково діє проти сажкових хвороб, фузаріозної інфекції, ризоктоніозу або інших збудників. Тому під час вибору важливо дивитися не лише на кількість діючих речовин, а й на те, проти яких хвороб вони працюють.

Захист від інфекції, яка міститься в насінні

Частина збудників передається разом із посівним матеріалом. Інфекція може розміщуватися на поверхні зернівки, під її оболонкою або всередині зародка.

Наприклад, спори твердої сажки переважно потрапляють на поверхню здорового зерна під час збирання та обмолоту уражених рослин. Після висіву спори проростають одночасно з насінням, а збудник проникає в молодий проросток.

З летючою сажкою ситуація інша. Зараження відбувається під час цвітіння, після чого грибниця проникає в зародок. Таке зерно часто не відрізняється від здорового. Звичайного поверхневого знезараження в цьому випадку недостатньо. Для контролю внутрішньої інфекції потрібна діюча речовина із системними властивостями.

Через насіння також можуть передаватися збудники фузаріозу, альтернаріозу та інших хвороб. Сильно уражені зернівки мають нижчу енергію проростання, можуть загнивати або формувати ослаблені сходи.

Захист від ґрунтової інфекції та хвороб проростків

У ґрунті й на рослинних рештках можуть зберігатися збудники фузаріозної, звичайної та ризоктоніозної кореневих гнилей. Вони уражують насіння, проростки, первинні та вторинні корені.

Перші ознаки проблеми не завжди добре помітні. Рослини можуть відставати в рості, слабше кущитися, мати побуріння на коренях або підземній частині стебла. За сильного розвитку хвороб сходи зріджуються, а частина рослин гине ще восени.

Захисна обробка зменшує ризик раннього ураження, але її можливості не безмежні. За високого інфекційного навантаження, повторного вирощування зернових і великої кількості заражених решток препарат не здатний повністю виправити фітосанітарну ситуацію.

Особливо це стосується офіобольозної кореневої гнилі. Її ризик зростає в насичених зерновими сівозмінах, за наявності падалиці та злакових бур’янів. Окремі діючі речовини можуть стримувати початковий розвиток збудника, але основними заходами залишаються сівозміна, знищення «зеленого мосту» та правильна агротехніка.

Чи потрібен інсектицидний компонент

Фунгіцидні засоби не захищають від комах. Якщо на полі є ризик пошкодження дротяниками, личинками хлібної жужелиці, злаковими мухами або іншими шкідниками, потрібно розглядати препарат з інсектицидним компонентом.

Найбільша ймовірність проблем із дротяниками виникає після багаторічних трав, на перелогах, сильно забур’янених ділянках, а також на полях, де пошкодження вже спостерігалися в попередні роки. Личинки можуть виїдати зародок, пошкоджувати проросток і підземну частину молодої рослини. У результаті сходи з’являються нерівномірно або утворюються порожні ділянки.

Застосовувати інсектицидну складову без урахування реальної загрози також не варто. Потрібно оцінювати попередник, історію поля, наявність шкідників і перелік об’єктів, зазначених у регламенті конкретного препарату. Детальніше про використання інсектицидного протруйника читайте нижче в статті. 

Чого не може забезпечити протруювання

Навіть правильно підібраний засіб не замінює інші елементи технології. Він не може:

• відновити схожість старого або сильно пошкодженого насіння;
• компенсувати порушення сівозміни;
• повністю очистити ґрунт від збудників;
• захистити пшеницю від усіх хвороб протягом вегетації;
• замінити фунгіцидні обробки по листку та колосу;
• виправити нерівномірний висів, надмірну глибину загортання або погано підготовлене насіннєве ложе.

Наприклад, обробка насіння може зменшити ураження проростків фузаріозною інфекцією. Але вона не захистить колос від зараження у фазу цвітіння. Тому після кукурудзи, особливо за великої кількості решток, ризик фузаріозу колоса потрібно враховувати протягом усієї вегетації.

Отже, завдання протруювання – дати озимій пшениці захищений старт. А наскільки цей захист буде результативним, залежить від якості насіння, складу препарату та умов конкретного поля.

З чого починати вибір протруйника

Вибір препарату краще починати не з порівняння цін або кількості діючих речовин. Спочатку потрібно зібрати інформацію про насіння та поле. Без цього складно зрозуміти, від яких саме хвороб і шкідників необхідний захист.

Перед купівлею варто відповісти на декілька запитань:

• яка якість посівного матеріалу;
• який попередник був на полі;
• які хвороби спостерігалися протягом попередніх сезонів;
• чи були пошкодження ґрунтовими шкідниками;
• скільки рослинних решток залишилося після збирання;
• у які строки та за яких умов проводитиметься сівба.

Отримані відповіді допоможуть визначити, чи достатньо тільки фунгіцидного захисту, чи ж потрібен комбінований препарат з інсектицидною складовою.

Перевірте якість посівного матеріалу

Насамперед потрібно оцінити схожість та енергію проростання насіння. Важливе значення також мають чистота партії, наявність битих, щуплих, пліснявих або пошкоджених зернівок.

Протруювання не може відновити насіння з нежиттєздатним зародком. Якщо партія має низьку схожість, навіть дорогий багатокомпонентний препарат не забезпечить нормальної густоти сходів. Тому сумнівний посівний матеріал бажано перевірити в лабораторії ще до проведення обробки.

Окремо можна провести фітопатологічну експертизу. Вона допомагає виявити зараження насіння збудниками фузаріозу, сажкових та інших хвороб. Такий аналіз особливо корисний у декількох випадках:

• використовується насіння власного виробництва;
• зерно було зібране за вологої погоди;
• на материнському посіві спостерігалися сажкові хвороби або фузаріоз;
• насіння довго зберігалося за нестабільної вологості;
• частина зернівок має плями, плісняву або інші видимі пошкодження.

Відсутність зовнішніх ознак не означає, що партія повністю здорова. Збудник летючої сажки, наприклад, міститься всередині зародка, тому заражені зернівки можуть виглядати нормально. У такій ситуації важливо, щоб у складі засобу була системна діюча речовина, здатна контролювати внутрішню інфекцію (наприкл., тебуконазол, дифеноконазол, тритіконазол).

Врахуйте попередника і рослинні рештки

Важливо знати не тільки культуру, яка росла на полі останнього сезону, але й структуру сівозміни за декілька років. Повторне вирощування пшениці та інших злаків сприяє накопиченню спільних збудників кореневих хвороб. Падалиця зернових і злакові бур’яни можуть підтримувати так званий зелений міст між попереднім і новим посівом.

Після кукурудзи потрібно враховувати велику кількість решток, на яких може зберігатися фузаріозна інфекція. Після багаторічних трав, перелогу або сильно забур’яненого поля може бути вищим ризик пошкодження дротяниками.

Має значення і спосіб обробітку ґрунту. За мінімального або нульового обробітку на поверхні залишається більше рослинних решток. Разом із ними можуть довше зберігатися окремі збудники. Це не означає, що потрібно обов’язково відмовлятися від такої технології, але під час оцінювання фітосанітарного ризику її потрібно врахувати.

Згадайте, які проблеми були на полі

Історія поля часто дає більше корисної інформації, ніж загальна характеристика препарату. Якщо в попередні роки на окремих ділянках випадали сходи, рослини відставали в розвитку, мали побурілі корені або передчасно утворювали білі колоски, причину потрібно врахувати перед наступною сівбою.

Такі симптоми можуть бути пов’язані з кореневими гнилями, офіобольозом, пошкодженням комахами або поєднанням декількох чинників. За можливості бажано не тільки зафіксувати симптоми, але й визначити конкретного збудника або шкідника. Схожі зовнішні ознаки не завжди мають однакову причину.

Також потрібно звернути увагу на такі випадки:

• поява твердої або летючої сажки;
• пліснявіння та загнивання висіяного зерна;
• нерівномірні або зріджені сходи;
• пошкодження проростків дротяниками;
• поява личинок хлібної жужелиці;
• значна кількість попелиць, цикадок або злакових мух восени;
• слабкий розвиток кореневої системи без явних причин.

Якщо проблема повторюється кілька сезонів, не варто розраховувати тільки на зміну протруйника. Можливо, потрібно переглянути сівозміну, строки сівби, обробіток ґрунту, контроль падалиці або інші елементи технології.

Оцініть строки та умови сівби

Умови проростання також впливають на необхідний рівень захисту. У холодному або перезволоженому ґрунті насіння довше перебуває до появи сходів. Через це збільшується період контакту зі збудниками, які спричиняють загнивання насіння та хвороби проростків.

За посушливих умов сходи також можуть затримуватися. Якщо після висіву насіння довго лежить у сухому ґрунті, а потім отримує вологу, розвиток рослин починається нерівномірно. У таких умовах важливі якість посівного матеріалу, точність висіву та рівномірність нанесення препарату.

Ранні посіви довше вегетують восени. Вони можуть сильніше заселятися попелицями, цикадками, злаковими мухами та іншими шкідниками. Пізні посіви мають менше часу для розвитку до зими, тому навіть невелике зрідження або пошкодження сходів може бути більш відчутним.

Після оцінювання цих чинників можна сформувати конкретне завдання. Наприклад, потрібен захист від внутрішньої сажкової інфекції та фузаріозу або комплексний захист від хвороб і ґрунтових шкідників. Тільки після цього варто переходити до порівняння діючих речовин і конкретних препаратів.

Як попередник впливає на вибір протруйника

Культура, яка росла на полі раніше, впливає на кількість збудників і шкідників, що можуть зберегтися до сівби озимої пшениці. Але дивитися лише на останній сезон недостатньо. Бажано враховувати сівозміну щонайменше за останні декілька років, а також наявність падалиці, злакових бур’янів і рослинних решток.

Попередник не дає готової відповіді, який саме препарат купувати. Він лише допомагає визначити основні ризики. Після цього їх потрібно зіставити зі спектром дії конкретних діючих речовин.

Пшениця після пшениці

Повторна сівба пшениці створює сприятливі умови для накопичення збудників, які зберігаються у ґрунті та на стерні. Насамперед зростає ризик фузаріозної та звичайної кореневих гнилей, офіобольозу й окремих хвороб основи стебла.

Особливо складно контролювати офіобольозну кореневу гниль. Її збудник уражує корені, через що рослина гірше засвоює воду та елементи живлення. За сильного розвитку хвороби корені чорніють і руйнуються, рослини відстають у рості, а влітку можуть утворюватися передчасно побілілі колоски.

Протруювання може стримати раннє зараження, але не здатне повністю вирішити проблему офіобольозу. Основне значення мають сівозміна, контроль падалиці та злакових бур’янів, строки сівби й загальний стан ґрунту.

Після повторного вирощування зернових також може зростати ризик пошкодження личинками хлібної жужелиці. Вони затягують листки у ґрунтові нірки та об’їдають їх, залишаючи розмочалені жилки. Якщо цей шкідник уже траплявся на полі, варто розглянути комбінований препарат з відповідним інсектицидним компонентом.

Водночас повторна сівба пшениці сама по собі не означає високого ризику сажкових хвороб. Для твердої та летючої сажки велике значення має зараженість посівного матеріалу. Тому походження і фітосанітарний стан насіння потрібно оцінювати окремо.

Пшениця після ячменю, жита та інших злаків

Різні зернові культури можуть мати спільних збудників кореневих і прикореневих хвороб. Тому ячмінь, жито або тритикале не завжди забезпечують повноцінний розрив у розвитку інфекції.

На полі можуть зберігатися збудники фузаріозної та звичайної кореневих гнилей, офіобольозу, хвороб основи стебла. Частина інфекції залишається на стерні, частина – у верхньому шарі ґрунту.

Додаткову небезпеку створює падалиця попередньої культури. Вона підтримує розвиток збудників і слугує кормовою базою для шкідників до появи нових сходів. На падалиці також можуть зберігатися попелиці, цикадки та кліщі, здатні переносити вірусні хвороби зернових.

Перед сівбою важливо своєчасно знищити падалицю та злакові бур’яни. Якщо між їх знищенням і появою сходів немає достатнього проміжку, утворюється так званий зелений міст, через який шкідники й окремі збудники переходять на новий посів.

Пшениця після кукурудзи

Після кукурудзи на полі зазвичай залишається багато стебел, листків і частин качанів. На цих рештках може зберігатися Fusarium graminearum та інші види Fusarium. Вони здатні спричиняти хвороби насіння, проростків і кореневої системи пшениці.

Тому для сівби після кукурудзи доцільно вибирати фунгіцидний склад із заявленою дією проти фузаріозної інфекції. Особливо це важливо за мінімального обробітку, коли рештки залишаються на поверхні ґрунту.

Але тут потрібно розрізняти фузаріоз проростків і фузаріоз колоса. Обробка насіння працює на початкових етапах розвитку рослини. Вона не може захистити колос через декілька місяців, коли пшениця зацвіте.

Рештки кукурудзи можуть бути джерелом спор, які заражають колос у період цвітіння за вологої та помірно теплої погоди. Тому після такого попередника потрібно не тільки правильно обробити насіння, а й:

• врахувати стійкість сорту до фузаріозу колоса;
• якісно подрібнити та рівномірно розподілити рештки;
• стежити за погодою перед і під час цвітіння;
• за високого ризику передбачити окрему фунгіцидну обробку колоса.

Отже, після кукурудзи протруювання є лише першим етапом системи захисту від фузаріозної інфекції.

Пшениця після ріпаку, гороху, сої та інших не злакових культур

Не злакові культури переривають цикл розвитку багатьох спеціалізованих збудників пшениці. Після ріпаку, гороху, сої, соняшнику та інших широколистих культур зазвичай нижчий ризик офіобольозу й частини хвороб, які накопичуються в зернових сівозмінах.

Але хороший попередник не скасовує потреби в обробці насіння. Інфекція може міститися в самому посівному матеріалі або зберігатися у ґрунті ще з попередніх сезонів. Сажкові хвороби взагалі більше залежать від зараженості насіння, ніж від культури, яка росла на полі останньою.

Також потрібно враховувати падалицю зернових і злакові бур’яни. Якщо вони масово росли в посівах ріпаку, сої або іншої незлакової культури, повноцінного розриву в розвитку окремих збудників може не відбутися.

Пшениця після багаторічних трав або перелогу

Після багаторічних трав і ділянок, тривалий час укритих злаковою рослинністю, потрібно звернути увагу на ґрунтових шкідників. Насамперед це дротяники – личинки жуків-коваликів.

Вони можуть пошкоджувати висіяне зерно, проросток і підземну частину стебла. На полі з’являються нерівномірні сходи та порожні ділянки. Сильніше пошкодження зазвичай спостерігається в осередках, тому загальна оцінка поля іноді не показує реального ризику.

Багаторічні злакові трави й деякі злакові бур’яни також можуть підтримувати збудника офіобольозу. Тому такий попередник не завжди можна вважати безпечним для пшениці.

Якщо на полі раніше знаходили дротяників або спостерігали характерне зрідження сходів, перед сівбою бажано провести обстеження ґрунту. За підтвердженої загрози потрібен препарат, зареєстрований проти відповідних шкідників.

У таблиці нижче наведено типові ризики та властивості, на які варто звернути увагу під час вибору препарату.

Від яких хвороб потрібно захистити озиму пшеницю

Під час вибору препарату важливо розуміти, де саме зберігається інфекція. Одні збудники містяться на поверхні зернівки, інші проникають усередину зародка, а частина залишається у ґрунті та на рослинних рештках. Через це один компонент не завжди може забезпечити необхідний спектр дії.

Тверда сажка

Тверду сажку пшениці спричиняють гриби Tilletia caries і Tilletia laevis. Замість нормального зерна в ураженому колосі формуються темні мішечки, заповнені спорами. Під час обмолоту вони руйнуються, а спори потрапляють на поверхню здорових зернівок, ґрунт і техніку.

Зараження нової рослини відбувається під час проростання насіння. Збудник проникає в молодий проросток, розвивається разом із рослиною, але помітні ознаки з’являються значно пізніше – під час формування колоса.

Основне джерело ризику – заражений посівний матеріал. Тому особливу увагу потрібно приділяти насінню, зібраному з полів, де вже спостерігалася хвороба. Значення має також очищення протруювальної та посівної техніки, оскільки спори можуть переноситися разом із пилом і залишками зерна.

Для контролю твердої сажки можуть застосовуватися як контактні, так і системні фунгіцидні компоненти. Але потрібно перевіряти, щоб ця хвороба була вказана у спектрі дії конкретного препарату.

Летюча сажка

Летюча сажка має інший цикл розвитку. Зараження відбувається під час цвітіння пшениці. Спори потрапляють на квітки, проростають, а грибниця проникає всередину майбутньої зернівки та зберігається в зародку.

Заражене насіння часто має нормальний вигляд і звичайну схожість. Виявити проблему без лабораторного аналізу складно. Після висіву грибниця починає розвиватися разом із рослиною. У фазу колосіння замість зерна утворюється чорна спорова маса, яка швидко розпилюється вітром.

Оскільки збудник міститься всередині зародка, поверхневого знезараження недостатньо. Потрібна системна діюча речовина, здатна проникнути в насінину або проросток. Прикладами є тебуконазол, дифеноконазол, тритіконазол і карбоксин. Але остаточний вибір роблять за регламентом конкретного препарату, оскільки сама наявність системної дії ще не гарантує контролю летючої сажки.

Фузаріоз насіння та проростків

Збудники роду Fusarium можуть міститися в насінні, ґрунті та рослинних рештках. Уражені зернівки часто стають щуплими, зморшкуватими, мають білуватий або рожевий відтінок. Але частина зараженого насіння зовні майже не відрізняється від здорового.

Після висіву можливі різні наслідки:

• насіння не проростає і загниває;
• проросток гине ще до виходу на поверхню;
• сходи з’являються ослабленими;
• на коренях і підземній частині стебла утворюються бурі ділянки;
• рослини відстають у рості та гірше перезимовують.

Ризик зростає за використання зараженого насіння, повторного вирощування зернових, сівби після кукурудзи та великої кількості інфікованих решток. Погодні умови також мають значення. Якщо проростання затягується, насіння довше контактує зі збудниками.

Для таких полів потрібен препарат із підтвердженою дією проти фузаріозу насіння, проростків або кореневої системи. Бажано, щоб захист поєднував дію на поверхні зернівки та в молодій рослині.

Водночас сильно пошкоджене насіння краще не використовувати для сівби. Обробка може зменшити розвиток інфекції, але не відновить нежиттєздатний зародок і не поверне втраченої енергії проростання.

Звичайна коренева гниль

Звичайну кореневу гниль пшениці переважно спричиняє Bipolaris sorokiniana. Збудник може зберігатися в насінні, ґрунті та уражених рештках.

Хвороба проявляється побурінням коренів, колеоптиля, підземного міжвузля та основи стебла. За сильного ураження сходи зріджуються, рослини слабко кущаться і формують менш розвинену кореневу систему.

Зовнішні ознаки можна сплутати з фузаріозною або іншими кореневими гнилями. Тому за регулярного випадання рослин бажано провести лабораторну діагностику. Це дасть можливість не просто вибрати «широкий» препарат, а знайти компонент із дією проти конкретного збудника.

Ризоктоніозна коренева гниль

Ризоктоніоз спричиняють ґрунтові гриби роду Rhizoctonia. Вони можуть заражати корені та підземну частину стебла. Уражені рослини відстають у розвитку, мають укорочену кореневу систему, а на полі можуть утворюватися осередки слабких і зріджених сходів.

Збудник здатний зберігатися на відмерлих рослинних тканинах і має широке коло рослин-господарів. Тому навіть незлаковий попередник не завжди повністю розриває його цикл розвитку.

Не всі фунгіцидні компоненти однаково ефективні проти Rhizoctonia. Якщо ця хвороба підтверджена на полі, її потрібно окремо шукати в переліку контрольованих об’єктів. Загального формулювання «від кореневих гнилей» може бути недостатньо.

Офіобольозна коренева гниль

Збудник офіобольозу Gaeumannomyces tritici уражує корені пшениці та інших злаків. Найчастіше проблема виникає за повторного вирощування зернових, наявності падалиці та злакових бур’янів.

Спочатку хвороба розвивається на коренях. Вони темніють, стають крихкими та поступово втрачають здатність забезпечувати рослину водою і живленням. Пізніше на полі можуть з’являтися осередки низькорослих рослин і передчасно побілілих колосків.

Можливості хімічного контролю цієї хвороби обмежені. Окремі препарати можуть стримувати раннє зараження, але не забезпечують повного захисту протягом сезону. Тому головними заходами залишаються правильна сівозміна, знищення падалиці, контроль злакових бур’янів і нормальний розвиток кореневої системи.

Снігова пліснява

Снігова пліснява найбільш небезпечна для посівів, які тривалий час перебувають під снігом на недостатньо промерзлому ґрунті. Ризик також може зростати в густих і перерослих з осені посівах.

Після танення снігу на листках помітний білий або рожевий наліт. Рослини жовтіють, листки склеюються, а в осередках сильного ураження можуть повністю відмирати.

Якщо хвороба регулярно виникає в конкретному регіоні або на окремих полях, варто вибирати препарат, у спектрі якого прямо зазначена снігова пліснява. Але одного протруювання недостатньо. Потрібно також уникати надмірно ранньої сівби, загущення та надлишкового азотного живлення восени.

Основні хвороби, які потрібно враховувати перед сівбою озимої пшениці, наведені в таблиці. Зазначені препарати є прикладами, тому перед застосуванням потрібно перевірити повний регламент, норму витрати та перелік контрольованих хвороб саме на пшениці.

Від яких хвороб протруйник не забезпечує повного захисту

Обробка насіння діє переважно на початку розвитку пшениці. Вона не може замінити повноцінну фунгіцидну систему протягом вегетації.

Не варто розраховувати, що передпосівна обробка захистить посіви протягом усього сезону від:

• септоріозу листя;
• борошнистої роси;
• бурої та жовтої іржі;
• хвороб основи стебла, які активно розвиваються навесні;
• фузаріозу колоса.

Окремі системні компоненти можуть певний час стримувати ранній розвиток деяких хвороб, але тривалість такого ефекту залежить від складу, норми, умов проростання та швидкості росту рослини. У каталозі нашого інтернет-магазину Агро Піонер можна підібрати фунгіциди для пшениці з різними діючими речовинами та спектром застосування. 

Отже, під час вибору потрібно спочатку визначити головне джерело інфекції. Для зараженого насіння важлива дія проти насіннєвих хвороб, для полів із великою кількістю решток – захист проростків і кореневої системи, а проти внутрішньої сажкової інфекції потрібен системний компонент. Саме відповідність реальним ризикам важливіша за кількість діючих речовин у складі.

Коли потрібен інсектицидний компонент у протруйнику

Якщо на полі є ризик пошкодження ґрунтовими шкідниками, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попелицями або цикадками, потрібен інсектицидний компонент.

Водночас його не варто додавати автоматично на кожне поле. Спочатку потрібно визначити, які шкідники можуть з’явитися після сівби та наскільки серйозною є загроза. 

Як працює інсектицидна обробка насіння

Після висіву частина діючої речовини переходить з оболонки насіння у ґрунтовий розчин. Системний інсектицид поглинається коренями та переміщується у проросток. Шкідник отримує токсичну дозу під час живлення насінням, коренями або молодими надземними частинами рослини.

Завдяки цьому захист починає працювати ще до появи або відразу після появи сходів. Це важливо проти шкідників, яких складно своєчасно знищити звичайним обприскуванням. Наприклад, личинки дротяників перебувають у ґрунті, а личинки злакових мух розвиваються всередині молодої рослини.

Але захисний ефект не триває необмежено. Його тривалість залежить від діючої речовини, норми, вологості ґрунту, швидкості росту пшениці та чисельності шкідників. Тому протруювання захищає переважно насіння, проростки та молоді сходи, але не замінює подальшого обстеження поля.

Від яких шкідників захищають інсектицидні протруйники 

Чому особливу увагу приділяють попелицям і цикадкам

Небезпека цих шкідників полягає не лише у висмоктуванні соку. Вони можуть переносити віруси від падалиці та дикорослих злаків на молоді сходи озимої пшениці.

Після зараження рослини інсектицид уже не може знищити вірус. Його завдання – зменшити чисельність переносників і тривалість їх живлення на молодій рослині. Тому інсектицидна обробка особливо виправдана за ранньої сівби, коли сходи довше залишаються доступними для попелиць і цикадок.

Водночас навіть оброблене насіння не гарантує захисту протягом усієї осені. Якщо тепла погода тримається довго, а заселення відбувається після завершення дії препарату, може знадобитися додаткове обприскування посіву інсектицидами. Рішення приймають після обстеження поля, а не лише за календарною датою.

Коли зростає ризик хлібної жужелиці

Хлібна жужелиця найбільш небезпечна в зернових сівозмінах. Дорослі комахи відкладають яйця у ґрунт, а личинки після появи сходів починають живитися листками пшениці.

Особливу увагу потрібно приділяти полям, де:

• пшеницю висівають після пшениці, ячменю або інших зернових;
• залишилося багато падалиці;
• масово ростуть злакові бур’яни;
• пошкодження вже спостерігали в попередні роки;
• застосовують ранні строки сівби.

За високого ризику потрібно перевірити, чи хлібна жужелиця прямо зазначена у регламенті препарату. Для цього шкідника може бути передбачена інша норма, ніж для попелиць, цикадок або злакових мух. Використовувати мінімальну норму проти всього комплексу шкідників неправильно.

Як оцінити ризик дротяників

Дротяники можуть перебувати в ґрунті декілька років, тому останнього попередника недостатньо для оцінювання ризику. Варто враховувати історію ділянки, наявність багаторічних трав, перелогу, дернини та випадків осередкового зрідження сходів.

Перед сівбою можна провести ґрунтові розкопки або використати приманки із пророщеного зерна. Обстеження бажано робити в декількох частинах поля, оскільки личинки часто розподілені нерівномірно.

Інсектицидний протруйник знижує ризик пошкодження насіння та проростків, але за високої чисельності дротяників може не забезпечити повного збереження сходів. Тому обробка насіння не повинна замінювати обстеження поля.

Які інсектицидні діючі речовини використовують

У протруйниках для зернових найчастіше застосовують системні інсектициди з групи неонікотиноїдів:

• тіаметоксам;
• імідаклоприд;
• клотіанідин, якщо готовий препарат має чинну реєстрацію на пшениці.

Ці речовини поглинаються коренями та переміщуються у молоді частини рослини. Вони діють на нервову систему комах і контролюють шкідників під час живлення.

Тіаметоксам та імідаклоприд належать до однієї групи механізму дії IRAC 4A. Тому їх не слід вважати принципово різними способами контролю резистентних популяцій.

У двокомпонентних інсектицидних препаратах системну речовину можуть поєднувати з контактною. Наприклад, імідаклоприд може доповнюватися альфа-циперметрином. Така комбінація поєднує системний захист проростка з контактною дією в зоні висіяного насіння.

Комбінований чи окремий препарат

Є два основні варіанти захисту.

Перший – готовий інсекто-фунгіцидний препарат. Він одночасно містить компоненти проти хвороб і шкідників. Наприклад, у складі Кантаріса та Бакаша інсектицидну дію забезпечує тіаметоксам, а інші компоненти працюють проти грибної інфекції.

Такий варіант зручний, коли на полі одночасно високі фітопатологічні та ентомологічні ризики. Але потрібно перевіряти обидва спектри – перелік контрольованих хвороб і перелік шкідників.

Другий варіант – окремо поєднати фунгіцидний та інсектицидний протруйники. Наприклад, Авіценна містить тебуконазол, прохлораз і крезоксим-метил та забезпечує фунгіцидний захист насіння. Командор Екстра містить імідаклоприд і працює проти попелиць, цикадок, хлібних блішок, злакових мух та, у відповідній нормі, хлібної жужелиці.

Таке поєднання дає можливість окремо підібрати необхідний спектр проти хвороб і шкідників. Але перед змішуванням потрібно перевірити регламенти обох препаратів, фізико-хімічну сумісність і допустимий об’єм робочої рідини. Бажано також провести пробне змішування невеликої кількості препаратів.

Коли інсектицидний компонент справді виправданий

Доцільність його застосування зростає, якщо:

• на полі раніше спостерігали хлібну жужелицю або зрідження сходів через ґрунтових шкідників;
• пшеницю висівають після зернових;
• попередником були багаторічні трави або поле тривалий час перебувало під злаковою рослинністю;
• обстеження ґрунту виявило дротяників чи інших небезпечних личинок;
• запланована рання сівба;
• очікується тривала тепла осінь;
• на полі або поруч із ним є падалиця та злакові бур’яни;
• у попередні роки спостерігали вірусні хвороби зернових.

Якщо таких чинників немає, автоматичне використання інсектицидного компонента може лише збільшити витрати. Тому орієнтуватися потрібно на оцінений ризик, а не на кількість діючих речовин у каністрі.

Отже, вибір потрібно проводити у два етапи. Спочатку визначають необхідний фунгіцидний спектр, а потім оцінюють потребу в захисті від комах. Якщо одночасно існує ризик хвороб і шкідників, можна вибрати готовий комбінований препарат або сумісне поєднання окремих засобів. В обох випадках вирішальне значення має регламент готового продукту, а не лише назва діючої речовини.

Як правильно провести протруювання

Навіть правильно підібраний препарат не дасть очікуваного результату, якщо його нерівномірно нанести на насіння. Частина зернівок отримає недостатню кількість діючої речовини, а на інших утвориться надлишок робочого розчину. Тому якість протруювання потрібно контролювати на всіх етапах.

1. Підготовка насіння

Перед обробкою насіння потрібно очистити від пилу, остюків, полови, битого зерна та інших домішок. Пил поглинає частину робочого розчину, через що препарат залишається на домішках, а не на поверхні зернівки.

Бажано також відкалібрувати насіння за розміром і масою. Однорідний посівний матеріал рівномірніше проходить через протруювальну машину, краще покривається препаратом і точніше висівається.

Протруйник не відновлює пошкоджений зародок. Якщо партія має низьку схожість, слабку енергію проростання або велику кількість щуплого зерна, спочатку потрібно оцінити доцільність її використання. За можливості насіння варто передати на фітопатологічний аналіз і перевірку посівних якостей.

2. Правильно розрахувати норму препарату

Кількість протруйника розраховують за фактичною масою насіння, а не за місткістю бункера або приблизною кількістю мішків. Для цього потрібно знати:

• масу партії;
• норму препарату в літрах на тонну;
• рекомендований об’єм робочої рідини;
• кількість інших компонентів, якщо вони дозволені для використання в суміші.

Норма препарату та загальний об’єм робочої рідини – це різні показники. Наприклад, якщо норма протруйника становить 1 л/т, а робочої рідини потрібно 10 л/т, решту об’єму зазвичай становить вода та дозволені сумісні компоненти. Точні пропорції беруть із регламенту конкретного препарату.

Зменшення норми може залишити частину насіння без достатнього захисту. Перевищення також не покращує результат. Надлишок окремих системних компонентів може пригнічувати проростання, посилювати ретардантний ефект і затримувати появу сходів, особливо в холодному ґрунті або за глибокого загортання насіння.

3. Відкалібрувати протруювальну машину

Перед початком основної роботи потрібно перевірити фактичну продуктивність обладнання. Машина має подавати однакову кількість насіння та робочої рідини протягом усього процесу.

Для налаштування визначають:

• скільки кілограмів насіння проходить через машину за хвилину;
• скільки робочої рідини подається за цей самий час;
• чи відповідає фактична витрата встановленій нормі;
• чи рівномірно працюють форсунки та змішувальна камера.

Потрібну подачу робочої рідини можна розрахувати за формулою:

Подача робочої рідини, л/хв = продуктивність машини, кг/хв × норма робочої рідини, л/т ÷ 1000.

Наприклад, якщо через машину проходить 100 кг насіння за хвилину, а норма робочої рідини становить 10 л/т, система повинна подавати 1 л робочої рідини за хвилину.

Після налаштування бажано обробити невелику пробну партію. Це дасть можливість перевірити покриття зерна і фактичну витрату препарату до початку основної роботи.

4. Забезпечити рівномірне покриття

Протруйник повинен рівномірно розподілятися по всій партії. Необроблені зернівки можуть залишитися джерелом інфекції, а ділянки з надлишком препарату іноді гірше висіваються або повільніше проростають.

Під час роботи потрібно періодично відбирати зразки на початку, у середині та наприкінці обробки. Оцінюють:

• рівномірність забарвлення;
• наявність необроблених ділянок;
• злипання зернівок;
• накопичення рідини на дні тари;
• фактичну витрату препарату на всю партію.

Барвник допомагає побачити якість покриття, але сам колір ще не підтверджує правильну норму. Її потрібно контролювати за кількістю використаного препарату та масою обробленого насіння.

Надлишок води може спричинити злипання насіння і погіршити його проходження через висівний апарат. Нерівномірне покриття, своєю чергою, знижує ефективність захисту. 

5. Перевірити сумісність компонентів

До робочого розчину не варто автоматично додавати мікродобрива, стимулятори, інокулянти або інші пестициди. Компоненти можуть змінювати кислотність, в’язкість і стабільність суміші, утворювати осад або погіршувати утримання препарату на зернівці.

Якщо планується багатокомпонентна суміш, потрібно:

• перевірити рекомендації до кожного засобу;
• переконатися, що всі препарати дозволені для обробки насіння пшениці;
• провести тест на фізичну сумісність у невеликій місткості;
• дотримуватися рекомендованої послідовності змішування;
• не залишати готовий розчин надовго без перемішування.

Відсутність осаду ще не гарантує біологічної сумісності. Тому для складних сумішей бажано також обробити невелику партію насіння та перевірити енергію проростання.

6. Правильно поводитися з обробленим насінням

Після протруювання насіння не повинно залишатися надмірно вологим. Перед завантаженням у мішки або сівалку йому дають підсохнути відповідно до вимог препарату. Вологе зерно може злипатися, втрачати сипкість і нерівномірно проходити через висівний апарат.

Оброблене насіння зберігають окремо від продовольчого та фуражного зерна. Тару потрібно чітко позначити, а доступ людей і тварин обмежити. Таке зерно не можна використовувати на харчові або кормові потреби.

Можливість завчасного протруювання та допустимий строк зберігання визначають за регламентом препарату. Якщо насіння після обробки зберігалося тривалий час, перед сівбою бажано повторно перевірити його схожість.

Під час роботи використовують засоби індивідуального захисту, зазначені в інструкції. Необхідно уникати контакту робочого розчину зі шкірою, очима та органами дихання, не допускати потрапляння залишків у водойми й дотримуватися правил утилізації тари.

Типові помилки під час вибору та застосування протруйника для озимої пшениці

Вибір лише за ціною або кількістю компонентів

Найдешевший препарат не завжди забезпечує потрібний спектр. Водночас велика кількість діючих речовин сама по собі не робить протруйник кращим.

Декілька компонентів можуть мати подібний механізм дії, але не контролювати головного збудника на конкретному полі. Тому порівнювати потрібно не кількість речовин, а зареєстрований спектр, їх концентрацію, механізм дії та норму на тонну насіння.

Ігнорування попередника та історії поля

Без урахування попередника, рослинних решток та проблем минулих сезонів можна вибрати препарат, який не відповідає реальному інфекційному фону поля. 

Використання лише контактного компонента проти внутрішньої інфекції

Контактні речовини працюють переважно на поверхні зернівки та в зоні навколо неї. Цього може бути недостатньо проти летючої сажки, грибниця якої міститься всередині зародка.

За ризику внутрішньої насіннєвої інфекції потрібен системний компонент із підтвердженою дією проти конкретної хвороби. Самого напису «системний протруйник» недостатньо – летюча сажка має бути зазначена у спектрі препарату.

Додавання інсектициду без оцінювання ризику

Інсектицидний компонент може бути виправданий за наявності дротяників, хлібної жужелиці, ранньої сівби та ризику заселення сходів переносниками вірусів. Але він не потрібен автоматично на кожному полі.

Спочатку оцінюють історію пошкоджень, проводять обстеження ґрунту, враховують строки сівби та склад шкідників. Також перевіряють, чи зареєстрований препарат саме проти очікуваного виду. Один інсектицидний компонент не контролює всіх ґрунтових і наземних шкідників.

Нерівномірне нанесення

Якщо половина партії отримала повну норму, а інша половина залишилася майже необробленою, середня витрата препарату на тонну може виглядати правильно. Але захист такого насіння буде нестабільним.

Причинами стають пил, різний розмір зернівок, зношені форсунки, неправильне налаштування обладнання, слабке перемішування або зміна продуктивності машини під час роботи.

Ігнорування зареєстрованих культур і хвороб

Однакова діюча речовина може входити до препаратів із різними формуляціями, нормами та переліками культур. Якщо засіб контролює ризоктоніоз на кукурудзі або картоплі, це ще не означає, що його можна використовувати проти ризоктоніозу на озимій пшениці.

Перед купівлею потрібно перевірити три позиції: озиму пшеницю в переліку культур, необхідну хворобу або шкідника у спектрі дії та чинну норму застосування. Саме регламент конкретного препарату, а не загальна характеристика діючої речовини, є основою правильного вибору.